пʼятницю, 15 січня 2016 р.

Розвиток творчої особистості учня на уроках математики.


В сучасному житті, яке характеризується стрімкими змінами у різних його сферах - політичній, економічній, науковій і культурній, особливого значення набувають уміння людини самостійно та нестандартно мислити, прогнозувати результати, виявляти творчий підхід у будь-якій діяльності.
Тому розкриття творчого потенціалу, створення оптимальних умов для самореалізації особистості, тобто розвиток креативності учнів є як одне з пріоритетних.
Навчання стане творчим процесом, якщо воно буде сплановане на творчу діяльність самих учнів. Навчання має не зводититися лише до засвоєння готових правил і визначень, а повинно бути справжнім процесом "здобуття знань". Для цього потрібно, щоб навчання планувалось як процес постановки і вирішення системи творчих задач. Творчою задачею називають задачу, яка містить в собі новизну, невідомий спосіб дії. Ця задача спонукає до активного самостійного пошуку, її розв'язок вимагає певних розумових зусиль.
На початкових етапах організації розвитку креативності учнів такими задачами і можуть бути текстової задачі з алгебри, теореми з геометрії. Для їх розв'язку доцільно використовувати метод проблемного навчання. Проблемний виклад здійснює сам педагог. Він за допомогою бесіди залучає учнів до самостійного відкриття способу доведення теореми або розв'язання задачі. При чому під час бесіди вчитель підбирає питання диференційовано: простіші питання більш "слабким" учням, щоб вони мали змогу також активно залучатись до процесу пошуку.
Сучасний урок – це урок спілкування вчителя з учнем, їх спільна творча праця. Чим меншу активність під час уроку виявляє вчитель і чим більше спонукає до активності учнів – тим інтенсивніше стає креативний розвиток учнів.
Математика формує просторове мислення, що забезпечує свободу і легкість створення образів та оперування ними, причому образів досить абстрактних. Завдання вчителя – залучити учня до самого процесу пізнання. Тоді учень відчує необхідність не просто сприймати інформацію, а наполегливо оволодівати новими знаннями, приводити їх струнку систему доведень.
Захоплення наукою в шкільні роки має велике виховне значення, розвиває потребу в творчій діяльності, виховує працелюбність, відповідальність за доручену справу.
Як розбудити в дитині бажання вчитися? Я думаю, що треба починати з планування уроку.
В процесі уроку з метою розвитку творчого мислення під час розв'язування задач часто використовуються наступні методи:
·                                 метод евристичної бесіди. Під час евристичної бесіди вчитель замість викладу матеріалу у готовому виді підводить учнів до самостійного формування понять, теорем, тощо. Цей метод використовується на перших етапах розвитку самостійного мислення під час проблемного навчання.
·                                 метод мозкового штурму. Розв'язання творчої задачі організується у формі навчального мозкового штурму. Він складається з наступних етапів: перший – створення банку ідей, другий – аналіз ідей, третій – відбір і обробка результату.
·                                 метод допоміжних задач. На початку уроку розв'язується серія усних задач, на базі яких доводиться теорема або розв'язується більш складна задача.
·                                 метод "помилки". Учням пропонується спрогнозувати помилку або знайти помилку, спеціально допущену вчителем. Розгляд математичних софізмів і парадоксів. (Приклад розв'язку рівняння: у°+у=1).
·                                 метод асоціацій. Цей метод використовується тоді, коли учні не можуть знайти шлях розв'язку. Їм пропонується скласти ланцюжок асоціативних понять. Наприклад, "прямокутний трикутник – катет, гіпотенуза – теорема Піфагора – синус, косинус і т. д.
·                                 алгоритмічний метод. Учні самі складають алгоритм розв'язування задачі і дотримуються його при розв'язуванні задач такого типу. Найбільш повно розвивається творче мислення учнів при розв'язуванні нестандартних задач. Нестандартну задачу не можна розв'язати за якимось алгоритмом. Побачити незвичний хід розв'язання задачі може тільки людина, яка діє сміливо, має дуже розвинуту уяву. Наприклад, дев'ятикласникам дається завдання: "Із шести сірників скласти 4 правильних трикутника. " Учням потрібно здогадатися побудувати ці трикутники у просторі (курс геометрії 9 класу – геометрія на площині – стереометрія)
В практиці учні самі складали і розв'язували задачі на оптимізацію, використовуючи знання з фізики, економіки, техніки. Також учні 5-9 класів виготовляють моделі стереометричних фігур і складають свої задачі. Це допомагає учням самим розвивати свою фантазію, своє мислення.
Які б форми і методи навчання не, вся педагогічна діяльність вчителя повинна допомагати повністю реалізувати можливості учнів, підкреслювати значимість його особистості і сприяти міцному і свідомому засвоєнню знань.
Тривалий час помилково вважалось, що головне в розумовому розвитку дітей - передача їм якомога більшої кількості знань. Життя ж доводить, що розумна людина - це не скільки особа, яка багато знає, скільки тон, хто вміє наявні знання застосовувати в складних буденних життєвих ситуаціях. Адже уміння самостійно знаходити вихід у будь-якій ситуації повсякденного життя е найбільш цінним інтелектуальним вмінням людини. Про таких людей кажуть, що вони можуть творчо мислити. Тільки гармонійне поєднання характеристик інтелекту і креативності (творчих здібностей) зумовлює становлення самодостатньої особистості.
Діти з високим рівнем інтелекту і креативності впевнені у своїх здібностях, мають адекватний рівень самооцінки; їм притаманні внутрішня свобода і високий самоконтроль. Якщо вимагає ситуація, ведуть себе по-дорослому. Виявляють інтерес до всього нового і незвичайного, характеризуються великою ініціативністю, але, разом з тим успішно пристосовуються до вимог соціального оточення, зберігаючи внутрішню незалежність думок і дій.
Діти з низьким рівнем інтелекту і креативності, як правило, зовнішньо добре адаптуються, тримаються в "середняках" і задоволені своїм становищем. Вони мають адекватну самооцінку, низький рівень предметних здібностей компенсується розвитком соціального інтелекту, товариськістю, пасивністю у навчанні.
Під час роботи з дітьми важливо розвивати не лише інтелект, але й творчі здібності, і, навпаки, під час розвитку творчих здібностей не слід забувати про інтелект. Адже коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше добре адаптована до середовища, активна, емоційно врівноважена, незалежна і т. п. А при поєднанні креативності з невисоким інтелектом бачимо невротичну тривожну людину з поганою адаптованістю до вимог соціального оточення і важкою долею.
Важлива риса - самостійність, що проявляється як постійна, стабільна риса особистості, яка має потребу систематично самостійно працювати і, в тому числі, у плані самовдосконалення, розвитку своїх здібностей.
Всі риси творчої особистості можна синтезувати в особливу рису, що є одночасно і критерієм творчої особистості, - творчу самостійність як здатність не тільки використовувати знання, а й прагнути до їх постійного поновлення Розвивати цю творчу самостійність - це і є найважливіше завдання вчителя на уроці.
З цього приводу корисні рекомендації розробив американський психолог Дж. Гален. Ось найцікавіші з них:
·                                 Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.
·                                 Підтримайте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.
·                                 Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дикими і абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти одно значно. Для цього потрібно час, терплячість. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.
·                                 Давайте дитині можливість побути одному і дозволяйте, якщо вона того хоче, самому займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати творчість. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а допомога дорослих інколи може сприйматися як "порушення кордонів" особистості.
·                                 Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов’язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, у свою чергу, будуть цінувати інші.
·                                 Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовиразу.
·                                 Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб висловлювати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.
·                                 Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби - якими б невдалими вони не були.
·                                 Допомагайте дитині стати "розумним авантюристом" і часом покладатися у пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.
·                                 Підтримайте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

Кожен вчитель по-своєму реалізує розвиток творчих здібностей своїх учнів. Я велику увагу звертаю на учнів, у яких слабий інтелект і самооцінка. Розвиток самостійності і нестандартності думок, знайомство з основними мислительними операціями, розвиток пізнавальних інтересів служитимуть дітям все життя, полегшувати їм здобуття знань, допомагатимуть реалізувати себе (відчути себе потрібним і значимим) і, головне, адаптуватися у людському суспільстві.